###Кополовець достроково залишив Карпати ###

30-річний півзахисник "Зелено-білих" Михайло Кополовець досяг з львівським клубом обопільної згоди про дострокове припинення контракту. Загалом Кополовець, який свого часу вже вирушав у "відрядження" з "Карпати" (пограв у "Говерлі" та білоруській "Бєлшині"), провів за "левів" 140 матчів і забив 6 м'ячів.

"До Львова я приїхав у 2007 році і одразу зрозумів, що "Карпати" – це моя команда. Так воно й сталося – саме в "Карпатах" я провів кращі роки своєї кар'єри. Звісно, за цей період часу траплялося всяке і різне – були яскраві перемоги та успіхи, але мали місце й невдачі. Однак однозначно хорошого було значно більше. Кожен поєдинок у складі "Карпат" був для мене як виклик, як головний матч у житті. Хіба можна забути наші перемоги над "Динамо", "Шахтарем", "Дніпром", "Металістом" в чемпіонаті України?! А ігри в Лізі Європи! Наша перемога над "Галатасараєм" за сумою двох матчів ледь не звела з розуму усю Західну Україну! А після домашнього поєдинку з "Боруссією", незважаючи на нашу поразку, про "Карпати" без перебільшення говорила вся Європа – не даремно ж той матч назвали кращим (!) серед 24-ох ігор туру Ліги Європи. Зізнаюся, дуже приємно згадувати гол, який я провів у ворота німців. Все ж не кожен день вдається забивати м'яч команді, яка двічі вигравала Лігу Чемпіонів.

...Та на жаль, все в житті має як свій початок, так і кінець, все колись закінчується. От і мій період виступів за "Карпати" також підійшов до свого закінчення. Тож я вдячний за співпрацю керівництву клубу та всім його працівникам. Також хочу подякувати всім партнерам, з якими мені випало щастя виходити разом на поле в складі "Карпат" і усім тренерам, під орудою яких я мав честь грати за команду "левів", яка по-справжньому стала для мене рідною.

Ну й звичайно низький уклін фанатам та усім вболівальникам "Карпат". Ваша підтримка була просто фантастичною, а вірність команді – безграничною. Тож залишайтеся такими й надалі. Повірте, виходячи на поле, і я, і мої партнери завжди грали не лише за себе, а й за Вас, а також за наш клуб і наше місто. А скандування трибун на мою адресу "Міша! Міша!" я пам'ятатиму все своє життя".